Эту песенку я переписал у четырех каких-то профессиональных фольклористов в электричке в отместку за то, что они пели всю дорогу, несмотря на мою головную боль.
Молодецька
Коли у путь, коли у путь,
Твоя судьба тебе покличе,
Ти пригадай наш давній-давній
Звичай - веселу пісню починай.
Приспів (повторюється двічі):
Бий барабан (3 рази), лунайте труби!
Цілуй дівчину прямо в губи
І келих повний наливай (4-й - випивай)
Завів султан собі гарем,
Жінок з півсотні має в нім.
Він може кожну з них обнять
Хотів би я султаном стать.
Та він нещасний чоловік,
Не п'є горілку цілий вік,
Бо так велить йому Коран
Нехай же буде він султан!
У Римі папі добре жить,
Вино як воду можна пить,
Ще й грошей повна келія,
Хотів би бути там і я.
Та він нещасний чоловік,
Не зна кохання цілий вік.
А я не хочу жить один
Нехай же папа буде він!
А я наллю собі бокал
Перехилю, щоб він не впав
Ще й обніму дівочий стан
Тепер я папа і султан!
Українські хайку (украйку)
Були переписані з якогось українського літературного журналу в ті далекі часи, коли я ще чесно сидів по бібліотеках (там ще була стаття про Тризубого Стаса). Буду вдячний, якщо хтось вкаже мені номер та назву журналу, а ще краще, якщо обізветься автор.
Зозулі розспів
В передсвітанні тоне
Далекий острів
Пущу коня вбрід –
Полегесеньку впишусь
В літній краєвид
Осінь із дощем...
Навіть мавпа лісова
Вкрилася б плащем
Я заріс, як щіть,
А худий який, блідий!
Весняні дощі...
Довгий, довгий шлях –
І ніхто не йде навстріч,
Лиш осіння ніч...
Я, метеличок,
Собі крильця обірву:
На, цвіти, мачок!
Виходжу з Кінчу
Мов із мушлі той м'якун.
Осінь наскінчу...
* * *
В печальных мыслях
Я взошел на гору: ах! –
Цветет шиповник.
Бусон
Осень наступила
Все чаще хочется запустить волчок
Подумать о вечности
(с) '97
На песчаном бреге белом
Островка
В океане Восточном
Я, не вытирая влажных глаз,
С маленьким крабом играюсь.
Літній вечір
Сонце впало за будинок –
Вже десь біля десяти.
Вийшла зоренька на небо,
Запалила всі хати
Почало смеркати ніжно,
Місяць крізь туман пробився,
А на дворі тепло-тепло
Ніби ще й обід не взрівся.
Я йшов в цей час бульваром,
Запалахкотіли ліхтарі.
Може б ще сидів у сквері
Аби не кляті комарі
Славний, тихий літній вечір
Обійняв мене за плечі
Скажу лише я "дякую" тобі,
Приходь іще і завтра літній вечір
І знову обніми мене за плечі
А ти дмухнеш у відповідь: "May be..."
(c) весна 1999
Нескінчене
Прийшла весна і вийшло сонце
Сонце впало на віконце
Встав дідусь, за ним – онука,
Подивилась кругом – скука!
Вийшла в сад і глядь на небо
Бачить, шо летить лелека,
А за ним от другий, третій....
(c) весна 1999
написаны летом 2002 в замечательном месте на берегу Днепра под Черкассами как бы от лица Тани К. ;)
в некоторых просматриваются веяния одесских мастеров жанра
Лишь кинула рюкзак
А уж звучит прошальный свист
Как недолго...
Величественна чайка
Над серо-голубым Днепром
Как я сюда попала?
В походе
Книга Книг и кружка с ложкой...
Ну где же ужин!?
Черкассы, Киев –
Не найти покоя мне...
О, Сагуновка!
Неторопливою походкой
Взобралась я на гору
Ах! Лагерь ССХ...
Квакает жаба –
Закрою ухо пяткой.
Лишь бы не комар.
Паук в тарелке
И в зеленой шапочке директор
Как прекрасно!